Гарний заробіток на квітах

 

Гарний заробіток на квітах

Це були 1997-1999 р.р.

90-ті роки – епоха дикого свавілля та первинного заробітку капіталу. Всі олігархи, які вижили на сьогодні, заробили свій перший мільйон в ці смутні часи та не менш смутними  способами заробітку.

Мої взлети-падіння були регулярні, було що стояли 300 метрові черги до товару яким торгував, а було що потрібно було винаходити хитрі схеми, щоби мати в кишені бодай на каву.

Я оженився вдруге і … з голою сракою. Але завжди було десяток другий ідей. Які негайно приступав втілювати. І якщо не на одному то на іншому дещо вигравав, а було що і навіть непогано.

Однією з ідей, не знати звідки залетівши і яка дала добрячий кисень для відновлення своїх комерційних амбітних планів стали квіти. Квіти, які я задумав пропонувати в барах, кафе, літніх майданчиках та ресторанах. Охопив я два міста, Мукачево та Ужгород, щовечора відправляючи по машині  в те чи інше місто.

Типова сцена. Вечір, люд сидить в барах-ресторанах, і до їх столу підходить приємна дівчина з кошиком квітів. І пропонує купити квітку чи квіти.  Ситуація пікантна. Якщо чоловік сидить з дівчиною, щоби не впасти лицем в багно – мусить купити квіти, ну чи бодай одну розочку.

Але я «виховував» дівчат продавців, і багато чого вони і самі підказували.  Нерідко вони просто дарували квітку. Коли бачили що ситуація не комільфо. Чи людина не має коштів, чи людина жлобиться і треба йому допомогти, а заодне обламати роги – просто дарували квітку чи маленький букетик. Частіше всього після подарунку  окликували і  за  подарунок платили гроші.

Але у 80% всіх ситуацій завжди переплачували! Купували одну-три розочки і давали чайові! У 20 % випадків купували все що є. Дівчата завжди ходили з повними корзинами і ми при кожному виходу у кафе чи ресторан цей кошик наповнювали. Бо знали, що попадеться людина, яка весь кошик купить. І тоді  треба було щоби той кошик був повний. Тим дорожчий і був. Так ось, за ці повні кошики йшли крутезні гроші.  Декілька раз кидали туди банкноту в 100 доларів.  Скажімо так – раз в місяць. Людям потрібна була хвилина слави на весь ресторан. Що ось він дівчині купив цілу корзину квітів. 

Часто було, що сиділи одинокі  чоловік чи жінка, і просто купували собі.  Чоловік тому, що напідпитку буде йти додому, так прийде з квітами. Ну а жінки, щоби всі думали, що в неї з’явився ухажор😊.

 

За один вечір машина в Мукачеві об'їжджала  70-80 закладів із наявних 110. П’ятниця, субота, неділя звісно, це топові вечори! В Ужгороді було більше точок, і не всі встигали обходити, тому графік  був такий,  що на наступний день їздилося в ті заклади, куди не потрапляли минулого разу. Взагалі, на обхід "точок" потрібний був час.  Працювали  з 19 вечора до опівночі, інколи до часу ночі.

З часом ми стали набридати, але тоді вже  працював наш маркетинг. Або дівчата були супер гарні, що ніхто їм не відмовляв., або вони були «язикаті», і вибивали собі робоче місце. Адже були зацікавлені в  чайових.  Або домовлялися з власниками, барменами тощо. І якийсь відсоток заклади чи офіціанти, чи хто там був старший зміни, отримували з нашого доходу. Бо були топові точки, які завжди були пшеничні місця. З яких ніколи пустими не виходили.

Скільки ми заробляли?

Середній чек з міста був 150-200 грн. в звичайні дні і біля 250-350 на вихідні, включаючи п’ятницю. І на святкові теж.

Але тоді вартість цим грошам була велика. Наприклад кілограм хліба  у 1997 році коштував 60 копійок!!  Порівняйте 100 доларів сьогоднішніх з тими і зрозумієте «силу» грошей. Курс гривні  до долара тоді  був  1 до двох. Тобто Один долар це Дві гривні. Літр бензину коштував 2.50 за літр.  Десяточку літрів заливали по Мукачеву, а на Ужгород  літрів 12-13. Виходило 50-60 грн.на паливо.

Порахуємо доходи без тих преміальних 20% коли викуповували всю корзину.

160 х 3 звичайних дні + 3 дні по 300 грн.  Виходить 1380 грн з точки. Ужгород давав трохи більше, оскільки двоє дівчат виходило, нехай 1700 грн. За тиждень заробляв закругливши в меншу сторону 3000 грн. Із врахуванням проданих цілих корзин, зрозуміло, що дохід був більший, навскидь нехай 4000.  Математично це десь 2000 доларів. За тиждень!

Ці кошти я мав поділити між учасниками бізнесу. Виплатити заробітні плати водіям, дівчатам, купити самі квіти, кошики,  напарнику віддати пів суми заробленого з ким я співпрацював, бо він мав автомобіль, і ми разом  працювали по іншим темам в офісі. Отже, з 2000 дол. нехай половина йшла на витрати. Залишок  поділили, і виходить що мали близько 500 доларів в тиждень. Але топових тижнів було небагато, тижнів 4-5 за сезон.  На бізнес впливав сезон та погода.  Непродані квіти ще якось можна було на наступну поїздку  використати. Але багато раз було, що були залишки. А квіти, а квіти ніколи дешеві не бувають!  Купували у різних людей торгашів ними і прямо з розсадників. Взимку ми практично не їздили, тому що мало сиділо народу в закладах. Але з ранньої весни до самих міцних морозів сезон був. На заваді стояли тільки дощливі  та прохолодні дні. Коли вуличні майданчики не працювали і нам приходилося збирати свій врожай тільки з внутрішніх  приміщень. Тому, в середньому  якщо  подумати. Було близько 200 доларів/тиждень.