В 1975 році мені було 10 років. Вже мав той період, коли у дитини формується стійка пам'ять. Тим більш, що наступні 16 років я ще все буду жити в СРСР, і набувати досвіду життя в "совку".
Сьогоднішній мій сюжет про пляжний відпочинок в часи так званої Радянської епохи. Коли не було Турцій та Єгиптів. Та навіть і не всім було по карману відвідувати власні моря-океани, які були в СРСР. Тому, літній відпочинок організовувався по річкам місцевості де ти проживав. В кожному місті були свої "дикі пляжі", частіш не облаштовані нічим, але добряче "заселені" відпочивальниками.
В якості ілюстрацій додам фото про відпочинок москвичів в жаркий день 1975 року, зроблені німецьким фотографом Hans Rudolf Uthoff на березі річки Москви (з сайту pastvu.com). Оскільки ясна річ, кольорового фотоапарату я не мав, як і 99,99% моїх співвітчизників. Навіть чорно білий фотоапарат не кожний мав, хоча при СРСР фотографування було хоббі чи не у половини активного населення, і багато хто вдома мав фотозбільшувач та приладдя для проявлення плівок та виготовлення фото на фотобумазі. Проте, все було тільки чорно біле, а кольорове фото вважалося великим дивом.
Ось пляж, на Москва ріці в 1975 році.
В наступній сцені мужик хоче 80 копійок отримати назад? Пляшка з-під пива, лимонаду і ін. ємністю 0,5 л з 1961 по 81 рік мала заставну вартість 12 копійок, з 15 вересня 1981 року - 20 копійок. Молочна пляшка з 1961 по 1988 рік коштувала 15 копійок за 0,5 л і 20 копійок за 1 літр
Зараз ця вартість посуду вже настільки знецінилася, що страшно вже наступати-одні осколки а тоді 20 коп. грошики були! Рідко хто викидав склотару. Обмежувати її прийом (за кількістю) стали вже на початку 80-х. Потім у винних магазинах стали приймати "одна на одну": якщо купуєш одну, то і здати можеш одну.
Нижче тривіальна і як розуміємо сьогодні драматична сцена. Був тотальний дефіцит продуктів харчцвання. Особливо якісних. М'яса не було, а як було, то були черги з битками за тим, що викинуть на прилавок. Бо половина з отриманого в продуктові магазини йшли через задній хід по так званому блату. По блату продавалося дорожче. проте якісне. На шашлик як відомо найкращою є шийна вирізка чи з ягодиць поросяти. Чи мяка баранина чи молода телятина. В так званий "общепит" викидали решту, і в ресторанах чи ось таких пляжних виїздних торгівлях смажили яловичину вимочену в оцті, яку без щелепи якоїсь гієни, жувати потрібно було хвилин 10. Але ж бо і це як смачно було! Адже по шалик люди того часу були не більш два три раз у рік, якщо взагалі були... А в місці добрячого відпочинку під пивасік... ну то був просто шик!
Саме тому в поглядах людей на дійство приготування шашлику вбачається певна драма, недоступність цього продукту на широку ногу, а якщо і були грошики, то не факт чи вистачить його стоячи за ним в черзі...
______________________________
В мене є мануфактурка. Яка виробляє продукт, який мої клієнти назвали мольфар-продуктом 👀👻 Аніж буду попрошайкою на донати, то краще запропоную щось з того, що виготовляє ця мануфактурка. Бути крафтовим виробником продукції в нашій країні, це своєрідний патріотизм якщо не героїзм. Якщо бажаєте підтримати мій блог, то не донатами прошу а ось цими натуральними, пробіотичними чаями, які мають вже сотню позитивних відгукі!!! Мій "Янко-чай", який отримую на підставі багаторічних пошуків, вивчення теми та особистої фінансової агрегації в тему, є потужний носій вітамінів, мікро-макроелементів, гарний пробіотик після Ковіду, та потужний антисептик до Ковіду. Відгуки у Вайбер групі тут чи прямо на сайті . Дякую за увагу!
.JPG)