Автобуси  Ікарус!
 

Мені зараз 55. Багато чого пам’ятаю про себе  з 4 років. В 1972 – я першокласник. Пам’ятаю клас в якому навчався, вчительку, окремі епізоди навчання. В другому класі  вже згадок – просто «завалісь».

Отож, що таке СРСР – мені не потрібно розповідати. Cаме належу до тієї частини  совку, який оту радянщину ненавидить.  І гадаю, що  я не той совковий люмпен-заDрот а навпаки, знаходжуся серед тих, хто зміг зрозуміти людино ненависницький режим того часу.

Моя прелюдія для того, щоби коли будете читати нижче, не виникали думки, що ось чергові «вкусные пломбиры» потрапили на очі.

В кожної людини є приємні згадки з минулого.  В мене також, їх багато.  Серед приємних згадок – Ікаруси, автобуси, які вироблялися в Угорщині. Ці дорожні лайнери з’явилися в моєму житті дуже стрімко, і такий «квантовий» скачок  можна порівняти наприклад з тим, що були ось телефони на дроті, і з’явилися раптом  мобільні… Бо Ікаруси саме такий технологічний прорив демонстрували де-факто. Великі, комфортні, доступні – ну це просто була бомба. Це була еліта автобусного світу, генералів і маршалів в армії пасажирських перевезень. Їздити на таких – і щастя і задоволення!

О той прекрасний гул заднього моста Раба-Ман!! Через 10-20 хв. засинав! Те величне пшикання, коли відчинялися двері! Та оглядовість! Чи синя підсвітка підлоги! І декілька вояжних романів! Вже не згадую про його запах, оскільки в ті часи, всі предмети, техніка тощо мали свій колір, запах та інші більш предметні чи органолептичні прикмети. Із закритими очима розпізнаю в яку машину мене «посадють», чи то буде ГАЗ, чи ЗІЛ, чи Жигулі чи Волга. Кожний автомобіль мав свій характерний звук, чи гурчання! Сьогодні автомобілі бездушні, ні  запаху ні звуку…  Сьогодні, цю шкалу звуків та запахів ще тримає залізниця, зі своїми старими вагонами, що працюють на вугіллі, електричками, яким понад 40 років…

Ікаруси, ці кораблі на колесах, легко долали відстань в декілька сот км,  і я, в період 85-95 р.р. багато їздив по СРСР чи Росії.

Було таке, що прилетів в Домодєдово, а наступний літак через добу. В ті часи не було букінгів купити онлайн квитки. потрібнго було стояти в черзі, іноді і4 год. щоби отримати квиток, який дадуть. Годі і казати про свої побажання нижньої полки,  чи купе - що дали, тому і раділи.  І ось опиняюсь в столиці навечір. Що робити? Також не було так, що вибирай яку бажаєш гостіннічку. Ага…Щоби переночувати, потрібно було або по «блату» або переплатити разів в три-п’ять, щоби перебути ніч. Грошей лишніх звичайний громадянин СРСР багато не мав, і я в цьому числі. І я вибирав хитру схему – просто кататися в Ікарусах між аеропортами. З Домодєдова в Шереметьево, потім навпаки. Півтори–дві годинки в дорозі, дві-три ходки і ніч минала! І ці гостіннічки на колесах, Ікаруси, ніколи не підводили мене )).

В якості довідки. Завод Ікарусів, був самим більшим заводом автобусів в Європі у свій час. Більше виготовляв ніж  Мерседес, МАН, Сетра  разом узяті!

В знак шани Ікарусу, я скидаю декілька фото про них, часів СРСР. Насправді моя колекція Ікарусів нараховує біля 3 тис. фото!. Особливо пікантними для мене були ті буси, у котрих був прожектор на даху і гардероб-бар в кінці салону.☺ (Верхню фару заборонили в 1976 р.)

------------------

В мене є мануфактурка. Яка виробляє продукт, який мої клієнти назвали мольфар-продуктом 👀👻  Аніж буду попрошайкою на донати, то краще запропоную щось з того, що виготовляє ця мануфактурка. Бути крафтовим виробником продукції в нашій країні, це своєрідний патріотизм якщо не героїзм.  Якщо бажаєте підтримати мій блог, то не донатами прошу а ось цими натуральними, пробіотичними  чаями, які мають вже сотню позитивних відгукі!!! Мій "Янко-чай", який отримую на підставі багаторічних пошуків, вивчення теми та особистої фінансової агрегації в тему,  є  потужний носій вітамінів, мікро-макроелементів, гарний пробіотик після Ковіду, та потужний антисептик до Ковіду. Відгуки у Вайбер групі тут  чи прямо на сайті . Дякую за увагу!