Піонерський табір при СРСР.

 

Мені років 10-12. Відмучив школу загальну та школу додаткову (музикальну), і смакую настання канікул. Але твоїм відпочинком розпорядилися по іншому - "путьовка" в піонерський табір. Недалеко, за 70 км, але в той час, коли не було мобільного телефону, то все рівно, що на Камчатку кудись...

 

Цей табір, влучно назвали москалі - лагерем. Бо він саме такий і був. Ранковий підйом в 7 годин ( 9 Москви, тоді було*) під звуки кларнету, на якому грав якийсь "дєд" піонер, котрий вже другий чи третій тиждень удостоївся мати це високе звання трубача. Ти в червневий прохолодний ще у високих горах, дощливий день мав за 10 хв вийти... вилізти на якесь полоненне плато на... лінійку. як в армії, як  на зоні, лагер ж...

 

Там щось  пиZділи 10 хвилин про патріотизм, який має бути в нас впродовж нового дня, після чого гнали отару відпочиваючих робити порядок в "казармі", себто в кубриках де нас тримали на ночівлю. Годині о 8 чи 8.30. виганяли в столову, не пам'ятаю вже, який я мав апетит, і оскільки це стерто з пам'яті, вважаю що кормили більш-менш, як для такого піонерського щастя потрібно. Я із сім'ї, де батьки завжди тримали курей, гусок, поросят, кроликів, індиків іноді, то ж не був виголоданий, проте совок, впевнений буде мати яскраві враження про соціалізм в столові, 100 %.

Якийсь особистий час в тих таборах для дітей був. Це пам’ятаю. Десь полазити, щось подурачитися – не без цього.  Проте загальне враження було однозначне - тебе запритулили за грати. По неділям приїзджали батьки, і я з братом просто ревали – заберіть нас додому. «Путівка» було на 4 тижні, і батьки, тричі отримавши гідроудар сліз, таки забрали нас на третій тиждень.  

Ми не були мамкіними синочками, бо  хуліганили в районі добряче. Декілька раз викрадали мотоцикли знайомих, за нами гналися міліціянти,  навіть ловили нас, могли вийти банда на банду і таке інше,  і якось  з цього всього ми вилазили…  Але оцей довбаний «лагерь»  - це психологічна яма в кожного з нас, хто в Союзі полюбляв вільне життя, свободу.

 

 

*На наших годинниках активний, тобто робочий  день починався в 7 годин.  Певно, то був європейський час, чи то Київський… не знаю…  Завжди в розмові та і взагалі в житті, люди між собою уточнювали, по якому часу домовляються.  По «географії» в нас на Закарпатті, все відповідало не московському часу.  Наприклад світанок, коли ось ще темно, але вже розвидняється, в першій половині січня місяця, припадав  десь на годину 7.20… Проте, по Москві, це вже було 9.20. Отже, ми мали сидіти в класі школи на 7 годину. Тобто вставати приблизно о 6.00 -6.20.  хто як вже від школи  знаходився по дистанції. 

______________

В мене є мануфактурка. Яка виробляє продукт, який мої клієнти назвали мольфар-продуктом 👀👻  Аніж буду попрошайкою на донати, то краще запропоную щось з того, що виготовляє ця мануфактурка. Бути крафтовим виробником продукції в нашій країні, це своєрідний патріотизм якщо не героїзм.  Якщо бажаєте підтримати мій блог, то не донатами прошу а ось цими натуральними, пробіотичними  чаями, які мають вже сотню позитивних відгукі!!! Мій "Янко-чай", який отримую на підставі багаторічних пошуків, вивчення теми та особистої фінансової агрегації в тему,  є  потужний носій вітамінів, мікро-макроелементів, гарний пробіотик після Ковіду, та потужний антисептик до Ковіду. Відгуки у Вайбер групі тут  чи прямо на сайті . Дякую за увагу!